top of page

10 способів навчитися любити себе від відомої психологині Луїзи Хей

одолд.jpeg

Я не розв'язую проблеми. Я змінюю свій тип мислення.
І тоді проблеми вирішуються самі по собі.
1. Припини себе критикувати  - всі ми недосконалі.
2. Припини себе залякувати, пам'ятай, думки матеріальні.
3. Будьте добрими та терплячими самі з собою.  Терпіння - могутній засіб. Більшість людей страждає від очікавання негативних результатів. Нетерпінння - це небажання вчитися та щось змінювати.
4 Порозумійся зі своєю свідомістю - відмовся від осуджень, почуття провини, звинувачень.
5. Хвали себе. Критика спалує душу, похвала відроджує з попелу.
6. Навчися звертатися за допомогою до оточуючих. Прохання про допомогу - це прояв сили, а не слабкості.
7. Полюби свої негативні риси. Якщо людина може поглянути на своє життя як на мильну оперу, значить не все втрачено і все буде добре.
8. Доглядайте за своїм тілом. Дотримуйтесь здорового харчування, підтримуйте своє тіло в тонусі.
9. Првцюй з дзеркалом. Незабувайте вранці посміхнутися собі і сказати що ви найкращі і чудовий заряд енергії вам забезпечено.
10. Любіть себе просто зараз, просто так, не чекайте досконалості. 

images.jfif

Безпечна поведінка -  топ ознак для батьків про те, що дитина могла потрапити в біду

Що таке безпека? Практичний психолог, експертка і майстер-тренер Українського фонду «Благополуччя дітей» Наталя Москвіна зазначила, що «безпека» це – коли людина відчуває себе захищеною, задоволеною, спокійною. 

Безпека = культура + комфорт + аналіз ризиків.

Культура формується протягом життя людини. Особливо важливі перші три роки життя дитини, коли вона успадковує поведінку батьків, дії, які прийняті в їхньому колі спілкування. Психолог нагадала, що навчити дитину культурі неможливо, якщо її немає у самого.

Комфортний стан дитини, на думку експертки, це такий, коли вона не відчуває ні фізичних, ні психологічних загроз.

Дорослі зобов’язані навчити своїх дітей аналізувати ті ризики, з якими вони можуть зіткнутися.

Що повинні знати батьки?

Потрібно розуміти, що людина до 18 років – це дитина. Мозок людини формується до цього віку, і важливо, щоб в процесі цього формування дітям допомагали в розвитку. З тією реальністю, яку ми закладаємо, вони й будуть жити надалі. Так само думка, з якою прокидається людина, формує її самопочуття і тригери певних дій на весь день. Як приклад, експертка навела метафору з мухами й бджолами, які бачать сонячний літній день по-різному. Для перших – це світ сміття і вигрібних ям, для других – квітів і таких же працьовитих бджіл.

Як зрозуміти, що «щось пішло не так»?

Психолог зазначила, що ознак того, що у дитини проблеми, досить багато. В першу чергу варто звернути увагу на наступне:

  • дитина взагалі не хоче спілкуватися з дорослими (особливо коли до цього моменту вона була активною),

  • дитина проявляє агресію, байдужість («а що ви мені зробите?»),

  • дитина змінила інтереси та знайомих без очевидних для цього причин,

  • дитина змінила поведінку (як правило, не в кращу сторону),

  • у дитини з’являються свої «секрети», які супроводжуються незрозумілою поведінкою (наприклад, дитина починає здригатися, коли ви випадково заглянули в її телефон).

Що можуть зробити батьки?

Мудрий дорослий це той, хто:

  • Знаходиться поруч з дітьми та допомагає їм пройти період дорослішання;

  • виявляє щиру зацікавленість до особистості дитини;

  • хвалить і підбадьорює дитину;

  • якщо «трапилось лихо» – не лає дитину;

  • намагається бути сам “в ресурсі” (дозволяти собі відпочивати та відновлюватися);

  • любить свою дитину та сприймає її такою, яка вона є;

  • своїм прикладом вчить дитину любити життя.

Більш докладно про безпечну поведінку дивіться в повному відео вебінару чи читайте в методичному посібнику «Навчити дитину захищатися». 

​

                ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВИТРИМУВАТИ СТРЕСИ ТА ВІДНОВЛЮВАТИСЬ ПІСЛЯ НИХ

Сучасне життя – стрімке і непередбачуване, його темп, а також інформаційна та подієва насиченість повсякчасно провокують стреси.

Заховатися неможливо, але цілком можливо навчити дітлахів життєстійкості й психологічної відновлюваності, а заразом навчитись і самим.

Перше, що ми, дорослі, прагнемо зробити – максимально убезпечити дітей від стресів та травм.

Психологічна відновлюваність залежить насамперед від ресурсів, які має людина, а також вміння бачити їх і користуватися ними. Саме ресурси – а це все, що додає в життя якості та позитиву – і підтримка друзів та рідних, наявність хобі, вміння підтримати свій настрій піснею, танцем, медитацією, спогляданням сходу сонця чи смачною їжею… – посилюють здатність до психологічного відновлення. Важливо, що за браку одних ресурсів, їх можна поповнити іншими, а отже – підтримати свою відновлюваність та стимулювати її.

У керівництві для батьків та вчителів щодо психологічної відновлюваності дітей Американської психологічної асоціації містяться 10 підказок на щодень, спрямованих на те, аби допомогти дітям та підліткам побудувати психологічну відновлюваність:

✅Навчайте дітей будувати дружні стосунки та дружити, зокрема бути співчутливими та розуміти біль інших.

✅Допомагайте дітям допомагати іншим, пропонуйте їм волонтерську роботу для інших та просіть про допомогу для себе.

✅Тримайте режим: структура важлива для дітей.

✅Робіть паузи, допомагайте дітям перемикатись з того, що їх турбує та засмучує, дозволяйте відпочинок.

✅Навчайте дітей турботи про себе, важливості гарно харчуватись, відпочивати, веселитись та займатись спортом.

✅Допомагайте дітям встановлювати досяжні цілі та рухатись до них впевнено і поступово, підтримуйте в доланні перешкод.

✅Підтримуйте в дітей позитивне самосприйняття, нагадуйте про успіхи та допомагайте зрозуміти, які саме дії призвели до них.

✅Будуйте перспективу, показуйте дітям віддалені наслідки сьогоднішніх зусиль, а також допомагайте бачити речі ширше, особливо в ситуаціях неуспіху.

✅Показуйте дітям можливості для самопізнання, показуйте, що кожна подія – це можливість дізнатись, “на що я здатний”.

✅Допомагайте дітям приймати зміни як звичайну частину життя, ставити нові цілі, передбачати наслідки, прогнозувати дії.

ЗНО БЕЗ СТРЕСУ:ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЗНО наближається і напруга росте не лише у майбутніх випускників, а й у батьків. Головне –  дотримуватися спокою. А так хочеться допомогти, переконати, як це важливо, якщо можна було б, здати за дитину! Адже від результатів ЗНО залежить вступ і майбутнє! Але потрібно зробити вдих, видих, і дати дитині спокій, заохочення і підтримку. Не секрет, що для багатьох батьків процес складання іспитів – це дуже важлива і стресова подія. Часом навіть виражена інтенсивніше, ніж у самої дитини. Мені б хотілося дати деякі рекомендації батькам, як поводитися під час цього періоду.

Почнемо з того, що потрібно починати робити в першу чергу. Дорослим самим необхідно навчитися справлятися зі своєю тривогою і перестати транслювати її у сімейне поле.

МОТИВАЦІЯ І АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК

Спробувати мотивувати дитину яким-небудь заохоченням за успішну здачу. Це може бути і новий гаджет, поїздка в аквапарк або подорож. Тут дуже важливо зрозуміти  те, що яким би не було заохочення – воно повинно бути бажанням самої дитини, а не нав’язане батьками.

У таких випадках я раджу батькам активно цікавитися захопленнями дитини. Наприклад, якщо син цікавиться футболом – самим вивчити історію команди, читати спортивні новини. Надалі це допоможе зближенню і буде легше зрозуміти, що важливе і цінне для дитини.

Під час підготовки до іспитів дуже корисний активний відпочинок. Спробуйте організувати своїй дитині похід у квест-кімнату або на природу. Вона може покликати з собою друзів, весело провести час, знизити рівень тривожності і відновити сили.

Якщо ваша дитина вже уявляє собі, ким хоче стати в майбутньому, спробуйте організувати їй «день відкритих дверей». Поспілкуйтеся із людьми, успішними в цій професії. Усе це буде сприяти формуванню додаткової мотивації до підготовки до тестування.

ДРУЖИТИ І НЕ ПОВЧАТИ

Обов’язково хваліть свою дитину і дайте зрозуміти, що навіть у разі поганого балу або провалу — любити менше ви її від цього не станете.

У жодному разі не варто намагатися навчити свою дитину того, що з висоти ваших прожитих років видається правильним і непорушним. Уникайте таких фраз: «треба добре вчитися», «старайся більше», «думай про майбутнє». Підлітковий вік характерний високим рівнем протиріч, бажанням усе зробити наперекір дорослим. Чим більший тиск — тим вищий ризик протидії. Звісно, це не означає, що батькам треба взагалі мовчати і зайняти позицію спостерігача. Тут, скоріше, важлива сама модель подачі інформації. Спробуйте сказати дитині про те, що хвилюєтеся за неї, що також непокоїтеся, що для вас це важливо.

Використовуйте для цього спосіб «Я‑висловлювання». Звучить це приблизно так: «Коли ти не готуєшся до тестування, я хвилююся, тому що ти для мене важливий». У першій частині послання ви просто констатуєте факт поведінки дитини, не даючи їй позитивного або негативного забарвлення. У другій – повідомляєте про свої почуття у зв’язку з цим. Підбиваємо підсумок: батькам у такій ситуації слід займати середню позицію. З одного боку, не тиснути на дитину, а з іншого — бути готовими прийти на допомогу, якщо виникнуть труднощі. І найголовніше –  будьте другом для своєї дитини, підтримкою  і намагайтесь зрозуміти мотиви тієї чи іншої  поведінки.

Корисні поради батькам: як налаштувати дітей на дистанційне навчання 

​

  Перша та найголовніша порада - зберігати спокій .Не потрібно панікувати, адже настрій дорослого та його ставлення до процесу віддзеркалюється на дитину.

   Дуже важливо, щоб батьки налаштовували психологічно дітей на навчання. Діти сприймають навчання через призму сприйняття батьків, якщо батьки ставляться до навчання - "Ой,люди, це жах!" - знову будуть емоційні навантаження. Важливо батькам видихнути і спокійно до цього ставитися, тоді і діти це будуть сприймати в правильному форматі".

   По-друге - для більш продуктивної співпраці можна організувати систему мотивації, яка буде додатковим стимулом навчатись. Корисно буде навіть вигадати різні бонуси із фінальним, головним призом.

   По-третє, робочий графік. Він особливо актуальний для дітей старшого шкільного віку.

Для підлітків важливо вміти організовувати свій робочий день, мати розпорядок дня і вміти організувати свій тайм-менеджмент. 

   Четверта рекомендація - правильно організувати робочий простір.

 Важливо щоб на робочому місці дитини не було нічого зайвого, на що вона може переключатись. Добре, якщо це буде окрема кімната, де дитина може сидіти за столом, а не лежати на ліжку разом із ноутбуком. Але якщо кімнати немає, то варто подбати, аби ліцеїсти навчались сидячи, бо у лежачому, розслабленому положенні сконцентруватися на навчанні неможливо.

  Наостанок, рекомендуємо "висміяти з голови усе зайве". Можна подивитися разом якийсь кумедний ролик або коротенький мультик, який допоможе посміятися від душі. 5 хвилин такої психотерапії на день - і всю напругу дистанційного навчання як рукою зніме!

​

​

Всеукраїнський тиждень протидії булінгу

Як діяти батькам, якщо їх дитина зазнає цькування в школі?

 Освітній омбудсмен Сергій Горбачов оприлюднив поради, як діяти батькам, якщо їх дитина зазнає цькування в школі.

Про це він написав на своїй сторінці в мережі Facebook. “Якщо ви дізналися, що вашу дитину цькують, або помітили певні ознаки того, що вона страждає від булінгу, поговоріть з дитиною та з’ясуйте у неї якнайбільше фактів і подробиць про заподіяну їй шкоду. Тут важливо відокремити факти від емоцій, хоча емоції в таких випадках, звісно, зашкалюють. Варто відрізнити звичайний конфлікт від систематичного цькування, бо саме регулярне, повторюване знущання і є булінгом. Якщо ви впевнилися, що булінг мав місце, зверніться до адміністрації закладу освіти, прямим обов’язком якої є створення безпечного, вільного від насильства, булінгу та будь-яких форм дискримінації освітнього простору. Це визначено частиною 3 статті 26 Закону України “Про освіту”, – написав Горбачов.

Він наголосив, що заява про булінг має бути оформлена у письмовій формі, державною мовою, зі вказанням прізвища, ім’я, по батькові заявника, адресою проживання, контактним телефоном. Зазначається, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (тобто звернення без вказання прізвища, імені та по батькові особи, що звертається) чи з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не розглядається. Заява має бути зареєстрована у закладі освіти.

Керівник повинен розглянути заяву про випадок булінгу, видати письмовий наказ про проведення розслідування, у якому визначити уповноважених осіб і створити комісію з розгляду випадку булінгу. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники, психолог та соціальний працівник, батьки потерпілого та батьки булера, керівник закладу освіти, інші зацікавлені особи. Якщо комісія визнала факт булінгу, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити про це уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей. У випадку, коли керівник закладу не повідомить поліції про факт цькування, муситиме заплатити штраф.

Коли керівник закладу освіти відмовляється приймати скаргу про булінг або не здійснює необхідних дій для розслідування, які зазначені вище, батьки можуть звернутися до місцевого управління освіти або одразу до Національної поліції України та/або до Служби у справах дітей. Горбачов наголосив, що у випадках, коли факти свідчать про булінг із боку педагогічного працівника, необхідно подавати заяву до місцевого управління освіти щодо перевірки методів виховання з боку педагогічного працівника та обов’язково подати заяву до органів Національної поліції та Служби у справах дітей.

Також варто звернутися до неурядових організацій (громадських організацій, що займаються захистом прав людини, надають юридичну допомогу тощо), що працюють з дітьми, для отримання психологічної та юридичної допомоги.

Також надаю корисні посилання для перегляду https://www.youtube.com/watch?v=pNCvFAOAQcohttps:/ /www.youtube.com/watch?v=broTe2rq2PA

Бажаю щоб Ваші діти були счасливими і не зазнавали булінгу та цькувань!!! Адже в подальшому ця проблема відкладається на все життя.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ

10-х та 11 КЛАСУ

- Якщо дитина робить щось неправильно, не кричіть і не вказуйте що робити, а намагайтеся пояснити можливі варіанти вирішення проблеми і нехай дитина сама обере той варіант, який підходить їй найбільше.

- Сприймайте свою дитину як дорослу людину, яка вже може взяти на себе відповідальність за свої вчинки, є досить самостійною, має свої інтереси, свої погляди на життя, які можуть не збігатися з вашими.

- Вислухайте свою дитину, якщо вона бажає з вами чимось поділитися, щиро підтримуйте її.

- Не критикуйте дитину при свідках.

- Дозволяйте проявляти самостійність.

- Діліться власним досвідом, не забувайте, що Ви колись теж були старшокласниками.

- Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

- Пам'ятайте, виховуючи старшокласника, не потрібно робити все за нього або навпаки залишити один на один зі своїми проблемами . Будьте готові йти з ним разом , йти поруч, іноді – трішки попереду, якщо потрібно, то спрямувати у потрібному напрямку.

bottom of page